Україно,
Свята Мати Героїв, прилинь до мого серця! Принеси з собою вітер Кавказу, шум карпатських потоків, гомін боїв славного батька Хмеля, тріумф революцій, і дзвін Софійських дзвонів, що кличуть до пробудження.
Нехай душа моя воскресне в тобі, славою твоєю опроміниться. Бо ти — моє життя, моя радість, мій біль, моя доля.
Нагадай мені кайдани, що стискали руки борців, скрип шибениць у похмурі ранки, зойки замордованих у підвалах і засланнях — щоб я ніколи не забув. Щоб моя віра була міцною, як граніт, щоб серце не знало страху і вагань.
Щоб я ішов за тебе, як ішли ті, хто не вернувся. Щоб помстити кривду, зневагу, знищених дітей твоїх, славу героїв і тінь тих, кого не знаємо — але пам’ятаємо серцем.
Спали мої сумніви вогнем своєї правди, зміцни мій дух, загартуй волю. Поселися в мені, і хай в діях я знайду сенс. І якщо смерть — то за тебе, за волю, з вірою.
Україно — свята, могутня, єдина. Ти — нескорена. Ти — жива. В тобі моя сила і моя вічність. Я з тобою — навіки.
